Складна і довга назва цієї публікації не є примхою автора, а відображає вже на початку складність всією ситуації.
Останнім часом (починаючи з 2010 року, бо лише у 2009 році була прийнята дана правова норма) Антимонопольний комітет України (далі - АМКУ) розпочав «наповнювати» бюджет за рахунок суб’єктів господарювання за порушення закону, яке на перший погляд не виглядає і порушенням закону. Директори, маркетологи, відділ реклами не можуть зрозуміти в чому суть порушеного закону. Але розпочнемо все спочатку …
І так Ви (підприємство, фірма) отримали рішення АМКУ про притягнення Вас до відповідальності за поширення інформації, що вводить в оману.

Юрисдикція ???
До якого суду подавати позов? Відповідно до ст.. 40 Господарського кодексу, рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 60 закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.
Відповідно до ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Фактично на рівні законів маємо колізію правових норм. Не будемо будувати теорій та звертатись до теорії права (спеціальність правових норм та яка правова норма була пізніше прийнята), розглянемо позиції вищих судів України та позицію Верховного суду України з цього питання.

Позиція Вищого господарського суду України.
У пункті 1 оглядового листа ВГСУ від 21.08.2007 N 01-8/741 вказано, що справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України
Відповідно до пункту 1 Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 15 вказано, що справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України

Позиція Вищого адміністративного суду України.
Лист ВАСУ від 28.09.2007 N 09.02-23/950 доводить до відома правові позиції Верховного суду України у конкретних рішеннях по справах.
Суть цих правових позицій полягає у наступному, що закон України «Про захист економічної конкуренції» не є процесуальним законом, а тому після набрання чинності КАС України, даний закон не може встановлювати підвідомчість справ із публічно – правових спорів.
Ці правові позиції також використовують адміністративні суди в тому числі і ВАСУ, зокрема Ухвала К-24322/10 (2010р.), К-18629/09 (2011р.) і цей перелік ухвал сягає і до цього часу.

Позиція Верховного суду України.
Позиція цього суду є неоднозначною. У інформаційному листі ВСУ від 26.12.2005 N 3.2.-2005 вказує, що необхідно звернути увагу, що пріоритет визначення підвідомчості справ адміністративної юрисдикції належить Вищому адміністративному суду України, який відповідно до положень частини 3 статті 125 Конституції України є вищим судовим органом для спеціалізованих адміністративних судів. У зв`язку з викладеним, запропонований проект рекомендацій президії Вищого господарського суду України є неприйнятним. (тобто ВСУ заперечує можливість визначення підвідомчості цієї категорії справ, шляхом надання рекомендації ВГСУ, що ця категорія спорів належить до господарський судів).
В той самий час, Судова палата у господарських справах ВСУ в постанові від 01.09.2009 р. у справі № 38/350-18/101, також посилаючись на ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначила, що ВГСУ, припинивши провадження у справі, дійшов безпідставного висновку про непідвідомчість справи про скасування рішення АМКУ господарському суду.

Позиція Конституційного суду України.
Конституційний суд України, не зважаючи на неоднакову судову практику, Ухвалою № 16-у/2010 відмовив у відкритті конституційного провадження за конституційним зверненням державного підприємства „Козлівський спиртзавод“ щодо офіційного тлумачення положень статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 3 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції“ на підставі пункту 2 статті 45 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – невідповідність конституційного звернення вимогам, передбаченим цим Законом.
PS. Якщо ви будете оскаржувати дії або бездіяльність АМКУ чи його територіальних оргнів, то тут однозначно спір є публічно – правовим і належить до адміністративної юрисдикції.

Строки оскарження
Відповідно, якщо ви подаєте позовну заяву у порядку господарського судочинства, то строк на оскарження становить – 2 місяці.
Відповідно, якщо ви подаєте позовну заяву у порядку адміністративного судочинства, то строк на оскарження становить – 1 місяць.

Пеня
Відповідно до закону штраф накладений рішенням АМКУ повинен бути оплачений протягом 2 місяців. Якщо відбувається прострочення сплати штрафу, то за кожний день прострочки нараховується пеня 1,5% від суми штрафу.
Відповідно до ст.. 56 закону «Про захист економічної конкуренції» у випадку оскарження рішення АМку до господарського суду, припиняється нарахування пені. Звертаю увагу закон чітко вказує, що оскарження до господарського суду. Від так якщо ви подасте позов до адміністративного суду є правовий ризик, що АМКУ буде нараховувати Вам пеню.
Якщо ви все таки вирішили подати позов до адміністративного суду, то для виключення правового ризику щодо стягнення штрафу та нарахування пені, варто подати разом із позовною заявою клопотання в порядку ст. 117 КАС України про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення АМКУ та забороною вчиняти дії АМКУ (щодо звернення до суду про стягнення штрафу та нарахування пені).

Спір по суті.
У адміністративному судочинстві не має узагальнень судової практики із цієї категорії справ.
У господарському судочинстві є багато різних узагальнень судової практики із цієї категорії справ.
Ці обставини мають свої плюси і мінуси. Про них поговоримо в інші статті (ця тема також дуже цікава і дуже широка, а тому потребує окремої публікації).
Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:
неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам
справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права.

PS. Головне памятати, що суд не має повноважень на встановлення фактів, суд лише може перевірити чи АМКУ дотримався всіх процедур і належно зясував, довів обставини, чи прийняв відповідні висновки, чи дотримався норм матеріального і процесуального права.

Автор
Юрист Іван Цебак
18 вересня 2013 року

Статті по цій темі:
Висновок
АМКУ

Звільнення від відповідальності

Реклама і недобросовісна конкуренція