Всі ми отримували кредит у банку або кредитній спілці, ломбарді чи іншій фінансовій установі. Інколи через певні причини ми отримуємо позику (кредит) від фізичної особи (родича, знайомого) або від юридичної особи (роботодавця, чи ще когось). Як правило позику надають не безкоштовно, а за плату - проценти.
У юриспруденції існували дві точки зору: перша кредит може видавати лише банк або інша фінансова установа під проценти, друга кредит може видавати будь яка особа під проценти.
У цьому спорі остаточну крапку поставив Верховний суд України, винісши свою постанову та визначившись із своїми правовими позиціями, які є обов`язковими для всіх судів нижчих інстанцій.
Договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб’єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Таким чином, слід дійти висновку, що Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб’єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст. ст. 1046 – 1048 ЦК України.

Отже, будь яка фізична чи юридична особа має право надавати позику під проценти (за плату).