Відповідно до п.1 ст. 35 Конвенції, Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права … .

Відповідно до ст. 55 Конституції України, Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 151-1 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

Відповідно до ст. 56 Закону України “Про Конституційний суд України”, Суб’єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України.

Від так, виникає об’єктивне питання: “Чи потрібно подавати конституційну скаргу перед тим, як подавати заяву (скаргу) до Європейського суду з прав людини?”.

Або іншими словами, чи вважає ЄСПЛ неподання конституційної скарги, як не вичерпання заявником всіх національних засобів юридичного захисту ?

У доповіді Венеціанської Комісії «Про індивідуальний доступ до конституційного правосуддя» (Венеція, 17-18 грудня 2010 року) виокремлено такі ознаки, конституційної скарги та її розгляду, щоб у розумінні ст. 13, п.1 ст. 35 Конвенції, така скарга вважалась ефективним національним юридичним захистом, а саме:

- володіти відповідними повноваженнями щодо ухвалення рішення за скаргою і забезпечення компенсації;

- засіб юридичного захисту, передбачений цією статтею, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом (див., наприклад, Іlhап v. Тиrкеу, № 22277/93, § 97);

- має бути доступний (судові витрати, або юридичне представництво), спричиняють не доступність;

- конституційний суд повинен мати можливість відновити порушені права на підставі обов’язкового рішення у справі. Просто декларативне рішення щодо неконституційності не є достатнім засобом юридичного захисту;

- конституційний суд повинен мати можливість запобігти виконанню незворотніх дій;

- повинен мати можливість дати вказівку державним органам вчинити дії;

- повинен мати можливість відновити або припинити провадження у справі у звичайному суді або самому розглянути справу по суті за наявності скарги про надмірну тривалість судочинства;

- засіб правового захисту може бути ефективним, коли він поєднує елементи як превентивних, так і компенсаційних засобів;

- органи влади не надають особі рівноцінну компенсацію порівняно з тією, яку вона може отримати у Страсбурзі, то це суперечить принципу субсидіарності. У результаті процедури конституційної скарги має забезпечуватися компенсація на підставі обов’язкового рішення у справі.

Як наводилось вище, вимоги ст. 55, 151-1 Конституції України, ст. 55, 56 закону “Про конституційний суд України”, норми процесуальних законів (ЦПК, ГПК, КАС) не відповідають всім вище наведеним ознакам ефективного національного юридичного захисту.

Доступність засобу захисту має бути: здатним на практиці виправити конкретну ситуацію (Prystavska v. Ukraine (2002)). Тому не є наявними і достатніми: (1) дискреційні чи надзвичайні (C?nar v. Turkey (2003); Prystavka v. Ukraine (2002); (2) «ієрархічні звернення» (Horvat v. Croatia (2001), para. 47; Hartman v. the Czech Republic (2003), para. 66).

До речі для цілей ЄСПЛ конституційні скарги не є засобами національного захисту, що мають бути вичерпані (Smirnov v. Russia (2006); Szott-Medynska and others v. Poland (2003)), за єдиним винятком, який стосується оскарження правоположень як несумісних з Конвенцією (Grisankova and Grisankovs v. Latvia (2003); Liepajnieks v. Latvia (2010)).

Запровадження конституційної скарги в Україні з точки зору практики ЄСПЛ не вимагає від українських заявників звертатися до КСУ.

Деякі юристи, прихильні до думки, що обидві процедури (конституційна скарга та заява до ЄСПЛ) можуть бути застосовані одночасно.

додатково: "Консультація та перспективи справи в ЄСПЛ"