Для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовились, а те що вони вчинили, тобто не зміст зобов’язання, а його фактичне виконання.
Під час проведення перевірок, органами міндоходів перевіряється фактичне здійснення (реальність) господарської операції. Окрім первинних документів (договору, акту, видаткової накладної та податкової накладної) інспектори перевіряють інші обставини, які можуть підтвердити або спростувати фактичне здійснення господарської операції. Додаткові документи, які створюються під час здійснення такої господарської операції (товаротранспортна накладна, документи про перевезення, документи про зберіганні товарів).
Перевіряються фізичні, технічні та технологічні можливості платника податку до вчинення тих чи інших дій, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, в т.ч. транспортних засобів для перевезення або виробництва ,приміщень для зберігання товарів, тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки із врахуванням терміну придатності, доступності на ринку, наявність відповідних ліцензій, дозволів, тощо.

У випадку встановлення, що підприємство «А» не поставило Товар підприємству «Б», складення акту про безтоварність господарської операції та донарахування податкових зобов’язань, органи міндоходів не зупиняються. Після цього всі контрагенти підприємства «Б» отримають акт про безтоварність господарської операції, за логікою органів міндоходів оскільки, підприємство «Б» не отримало Товар, то відповідно воно не мало можливості продати або використати даний Товар у відносинах із підприємствами «В», «Г», «Д» і т.д.. Така перевірка безтоварності господарських операцій по «ланцюжку» може бути значною.
У випадку проведення перевірки платник податків має більші шасни доказати фактичне здійснення господарської операції, якщо ж органи міндоходів вже склали акт безтоварності господарської операції, то всі наступні підприємства мають менші доказати фактичне здійснення господарської операції.

Спробуємо надати рекомендації.
По-перше: розумію, що значна кількість документів ускладнює роботу, але по кожній господарській операції не обхідно мати документи, не лише первинні, але й додаткові які в разі сумніву можуть підтвердити фактичне здійснення господарської операції (товаротранспортні накладні, навіть за наявності само вивозу, документи про отримання, зберігання та рух на складі), документи про періодичні інвентаризації, проміжні акти виконаних робіт, наданих послуг, звіти про надані послуги; по можливості отримувати від контрагента документи, які підтверджують його можливість здійснення операцій (документи на приміщення, склади, персонал, транспорт, виробничі засоби, тощо); отримувати витяги із ЄДР на директора, копії наказів на директора, витяги із статуту – контрагента.
Застерігаю від створення документів під час перевірок заднім числом, такі документи легко спростувати відповідними судовими експертизами (час створення документу), а за такі дії «автор» документу отримає кримінальну відповідальність.
По-друге: судова практика в даній категорії справ є неоднозначною до цього часу, враховуючи що навіть Європейський суд розглядав цю категорію спорів та визначив основні принципи. У справі «Інтерсплав проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосувати відповідні заходи саме до цього суб’єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживання з їх сторони. Подібні рішення ЄСПЛ «Булвес АД проти Болгарії», «Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії».
Позиція ВСУ та ВАСУ є неоднозначною у цих справах. Основу складає позиція ВАСУ визначена у листах №742/11/13-11 від 02.06.2011р., та №1936/11/13-11 від 01.11.2011р.

Рекомендую завжди складати первинні документи та додаткові документи, під час перевірок належно та активно доказувати свою правоту (фактичне здійснення господарської операції), в разі отримання податкового повідомлення рішення, оскаржувати до суду.