Позивач  звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерцало» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким просила скасувати наказ директора ТзОВ «Зерцало» №2-к від 28.12.2017 року про звільнення її з посади палітурника, поновити на посаді палітурника та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.Судом встановлено що в період з 01.06.2014 року до дня звільнення 28.12.2017 року позивач не виконувала своїх трудових обовязків, була відсутньою на робочому місці, не подавала карток обліку робочого часу за цей час.

Згідно ч.1 ст.94КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Таким чином, підстави для виплати заробітної плати позивачу за період з 01.06.2014 року до 28.12.2017 року відсутні.

Згідно із ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає спір, зобовязаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.Змінити формулювання причини звільнення позивачки з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерцало» «за власним бажанням», вказавши формулювання причини звільнення – за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) з 28.12.2017 року.  задоволенні решти позовних вимог відмовити.

22 квітня 2019 року, апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу позивачки, але відмовив у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції  залишив без змін.

опис справу у суді 1 інстанції за посиланням

Правову допомогу у справі 450/2762/18 надав  адвокат І. Цебак.