У зв’язку із використанням громадянами України автомобілів на іноземних номерах (зареєстрованих в іноземних державах) митні органи України виявляють та складають протоколи, а на їх підставі постанови про порушення вимог ст.. 470 Митного кодексу України.
Митний Кодекс України (далі – МКУ) діє із 01 червня 2012 року, проте вже є неоднозначність у даній категорії справ. Неоднозначність викликана ст.. 467 МКУ.
Оскільки не всі читачі ознайомлені із нормами МКУ за цитую деякі його статті.
Читати далі …

Апеляційний суд Львівської області залашив без змін рішення Городоцього суду про визнання права власності на самочинне будівництво.
Апеляційну скаргу подала Інспекція Держархбудконтролю у Львівській області мотивуючи недотриманям процедури отриманя дозволів на будівництво та відустністю у забудовника прав на земельну ділянку.
Проте юристи довелди у суді, що забудовник не порушив жодних прав третіх осіб, а тому відповідно до ст. 376 ЦК України є власником самочинного будівництва.
Над справою в апеліційній інстанції працював юрист Іван Цебак.

30 травня 2013 року Львівський апеляційний адміністративний суд переглянув постанову Львівського окружного адміністравтиного суду та залишив її без змін. Ці судові рішення винесені для захисту трудових прав громадянина (державного службовця), що полягає у поновленні на роботі та стягнення зарплати за час вимушеного прогулу (більше 2 років).
Справа була ускладеним, тим що даний державний службовець мав догану, яку суди не скасували а вважали законною.
Проте грунтовна робота над обставинами справи, правова оцінка ситуації досягнули позитивного резальтату.
Інтереси представляв юрист Іван Цебак
посилання на рішення http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31588160

“У житті неминучі дві речі – смерть і податки”
– Б. Франклін

Все частіше клієнти задають питання: «В мене останнім часом йдуть добре справи, я отримую хороші гонорари, чи варто мені платити податки?».
Я не буду писати звідки особи, клієнти отримують доходи. Фактом є те що особа отримує кошти у великих або дуже великих сумах (для кожного це по своєму визначається). Клієнт говорить: «Я бажаю за деякий час придбати житло, автомобіль, чи щось у цьому роді. Чи не запитає мене податковий інспектор, а звідки у вас такі доходи?. Я хочу спокійно спати і не переживати.».
Не буду писати про свідомість та розуміння потреби сплати податків, це стаття не про потребу оплати податків.
Я проаналізую і спробую навести юридичні аргументи, а кожний читач сам дасть відповідь на запитання.
На початку статті лиш зазначу, що ст.. 212 кримінального кодексу України (котра ще до 15.11.2011р.) передбачала позбавлення волі за ухилення від сплати податків, зазнала змін і тепер за її порушення винна особа сплачує штраф.
Кожна особа, що отримує доходи оподатковує їх двома способами:
– Податок з доходу фізичної особи оплачує (далі – ПДФО) податковий агент (для прикладу ПДФО із зарплати оплачує роботодавець – він і є податковим агентом),
– ПДФО – оплачує сама особа, шляхом подання декларації про доходи за рік і оплатою податку.
Мабуть нікого не здивує, що податкові інспектори слідкують за електронними гаманцями, переглядають сторінки у соціальних мережах, оголошення в Інтернеті, змі щоб виявити осіб, які мають доходи, але їх не декларують та не сплачують із них податків. Фотографії нових авто, поїздки на курорти, фото із квартир, це все є приводом щоб вашими доходами зацікавились податкові органи.
Відповідно до п.73.3. ст.. 73 Податкового кодексу України, Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит. Інформація на запит органу державної податкової служби надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України (ст.. 16 закону України «Про інформацію») Податкову інформацію податкові органи отримують і з офіційних джерел.
У п.172.4 ст.172 ПКУ вказано, що Під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до органу державної податкової служби за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
На перший погляд, цілком все нормально і зрозуміло, проте є одне АЛЕ. Продавець продав об’єкт нерухомості, оплатив податок, нотаріус повідомив – все «ок», всі дотримались закону. АЛЕ – податкова отримала інформацію про покупця об’єкту нерухомості і задались питанням: «звідки кошти?» Якщо покупець має доходи, які бачить податкова (за декларовані доходи) (зарплата, декларації приватного підприємця, лотерейний виграш, тощо ), то питання має відповідь, АЛЕ якщо податкова не бачить (не за декларовані доходи), тоді вона і висилає запит у порядку ст.. 73 ПКУ (описано вище).
Відповідно до п.239.5 ст. 239 ПКУ, Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують здійснення обліку та реєстрації транспортних засобів, зобов`язані повідомляти центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про зареєстровані транспортні засоби, про осіб, на яких вони зареєстровані, а також зняті з реєстрації такі транспортні засоби. Форма та порядок подання інформації затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
В даному випадку ситуація аналогічна до ситуації із об’єктами нерухомості, зареєстровано ТЗ, оплачено збір, ДАІ повідомляє податкову про власників ТЗ, а податкова задається питанням «звідки доходи», а далі аналогічно тому алгоритму що описано вище.
У мережі Інтернет (і не тільки) йдуть розмови про затвердження межі розрахунків у готівці, її межа не більше 150 000,00 грн, а деякі автори пропонують зменшити до 50 000,00 грн., приводячи для аналогії Зх. Європу. Це пропонується під різними приводами: безпеки, готовності клієнтів банків, тощо. Проте не потрібно забувати, що відповідно до ст.. 73 ПКУ, банки на запит податкової також надають інформацію про ваші рахунки та рух коштів по рахунках.
Є ще один цікавить закон, для вашої уваги – закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Відповідно до ст.. 8 цього закону при придбані за готівку дорогоцінних металів або дорогоцінних камінів та виробів з них, на суму більше 150 000,00грн, при азартних іграх від 13 000,00грн. та в інших випадках повідомляється державний орган у сфері фінансового моніторингу (хоча мета цього закону інша а ніж оподаткування, але ця інформація також належить до податкової інформації, а тому податкова має право направити свій запит).

Ця новина розірвала Інтернет «Українці за кордоном офіційно відправили своїм родинам торік $ 7,5 млрд грошових переказів, у тому числі трохи більше $ 1 млрд – нелегально. При цьому іноземні інвестори вклали в економіку України у 2012 році тільки $ 6,013 млрд.» (http://dt.ua/ECONOMICS/suma-groshovih-perekaziv-zarobitchan-vpershe-perevischila-obsyag-inozemnih-investiciy-119740_.html)
Із цього повідомлення зрозуміло, що 1 мільярд доларів США було направлено до України нелегально – в конвертах, через родичів, посилках тощо (тобто оминаючи банківську систему).
Проте сума, яку було переведено через банківську систему становить – 7,5 мільярдів доларів США. Відповідно до п.2.4. Правил здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні, затверджених постановою Правління НБУ від 29.12.2007 р. № 496, Зарахування на поточні рахунки фізичних осіб (резидентів і нерезидентів)переказів із-за кордону та подальша їх виплата з цих рахунків здійснюються без обмеження суми.
Частина коштів із 7,5 мільярдів доларів США є зароблена офіційно за кордоном і з них оплачено податки, від так такі доходи не оподатковуються в Україні. Відповідно до п.14.1.213 ПКУ, громадянин України котрий офіційно проживає та працює за кордоном, є нерезидентом України (оплачує податки в іноземній країні) і податкова України до нього не має претензій.
Проте є частина громадян, які не працюють офіційно, а від так податки не оплачують. До таких громадян України, податкова буде мати претензії. Відповідно до п.170.11.1 ст. 170 ПКУ, У разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Суми доходу у вигляді дивідендів з іноземним джерелом їх виплат включаються до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до ст.. 102 ПКУ, строки давності, податкова має право перевірити ваші доходи умовно кажучи за 2012 рік протягом 3 років після закінчення строку подання вами декларації (за 2012 рік вона подається до 01 травня 2013 року), а у випадку не подання вами декларації, якщо ви повинні були подати, то строк давності не діє (тобто і через 10 років або інший строк).
Ще мабуть цікавить питання, а що нам буде якщо не оплатимо податок? Скажу коротко – відповідальність передбачена – фінансова (оплата податку та штрафів), розписувати не буду, не має потреби, бо на мою думку, хто не хоче платити податків, той не буде яка б відповідальність не була, а хто бажає платити, той не знаючи відповідальності за несплату податку буде платити податок.

Ось так коротко.

Юрист Іван Цебак консультував одне з відомих агенств нерухомості у м. Львові. Консультування стосувалось щодо співпраці агенства нерухомості та його клієнтів. Під час співпраці було розроблено договір та механізми захисту інтересів сторін договору.

Українське законодавство не містить терміну «фрілансер», а тому звернемось до Вікіпедії. Фріла?нсер (англ. freelancer, вільний митець) — вільнонайманець, який сам шукає собі проекти, може одночасно працювати на декілька фірм. В Україні фрілансерами переважно називають людей, що виконують будь-яку роботу через мережу інтернет віддалено. (джерело – http://uk.wikipedia.org)
Як правило кошти фрілансери отримують кошти на рахунки у банку інколи на електронні гаманці. Залежно від певних обставин та розміру гонорарів фрілансери рано чи пізно задумуються, а що із податками? Читати далі …

Однією із новин законодавства у 2013 році є введення податку на нерухоме майно, котрий передбачений статтею 265 Податкового кодексу України. Проаналізуємо дане нововведення.

Платники податку.
На перший погляд все зрозуміло хто є платником податку на нерухоме майно (далі – ПН) – це фізичні та юридичні особи власники нерухомого житлового майна в тому числі нерезиденти. Проте є момент, який не чітко прописано, а саме: якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом (п.п. «б» п. 265.1.2. ст.. 265 ПКУ) Читати далі …