11.07.2017

Стягнення коштів із Банку який ліквідують

1 (184)

07 червня 2017 року Верховний суд України у справі № 6-1809цс16 виніс постанову та зробив правову позицію щодо стягнення коштів із банку, який ліквідують або в якому введено тимчасову адміністрацію.

Адвокатів, що практикують у сфері спорів із банками, в чергове було здивовано правовою позицією Верховного суду України.

Суть правової позиції ВСУ в цій справі зводиться до наступного.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація – це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку –  це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов’язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов’язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п’ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення про відмову в позові, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, правильно виходив з того, що з 03 березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції (07 жовтня 2015 року) у банк вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 

Депозит або кошти на поточному рахунку у банку є майном особи, що у судовій практиці України не оспорюється.

Відповідно до ст. 1 Протоколу Першого до Конвенції,  Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти  своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених  законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 6 і 13 Конвенції передбачають право на справедливий суд, на ефективний засіб захисту права.

Відповідно до ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України, Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.  У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.  У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір.

Верховний суд України, вирішуючи дану справу проігнорував процесуальні норми та порушив норми міжнародного договору, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вважаємо, що суди України саме в таких спорах мають брати до уваги в першу чергу вимоги Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

 

 

Ключові слова: , , , , , ,