01.10.2015

Визнання прилюдних торгів недійсними

1 (373)

(на прикладі постанови ВСУ №6-813цс15)

Витяг із мотивувальної частини Постанови

 Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Загальний порядок реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів визначено нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення.

Згідно з пунктом 1.4 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів) організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

Отже, Законом України «Про іпотеку» визначено спеціальний порядок для реалізації з прилюдних торгів предмета іпотеки.

Аналіз законодавства у контексті колізії загальної та спеціальної норм дає підстави для висновку про те, що в разі, якщо:

– прилюдні торги з продажу майна проводяться на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються.

Таким чином, суд касаційної інстанції у справі, яка переглядається, установивши, що прилюдні торги відбувалися з приводу реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки, на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки, дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин норми Закону України «Про іпотеку» застосуванню не підлягають.

Саме такий висновок міститься у судовому рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяви.

В ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від          14 серпня 2013 року й 29 жовтня 2014 року, наданих заявниками для порівняння, міститься висновок про те, що оскільки рішення суду або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, то організація та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна здійснюються відповідно до Закону України  «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення, а Закон України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовується.

При цьому суди установили, що в (1) торгах приймав участь лише один покупець та що (2) боржник не був письмово повідомлений про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, тому вони були проведені з порушенням вимог Тимчасового положення.

Так, відповідно до пункту 4.2 Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів) лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців. Для встановлення кількості учасників торгів вони повинні бути зареєстровані в книзі реєстрації відповідно до пункту 3.14 цього положення. Якщо на зазначені торги було зареєстровано тільки одного покупця або не зареєстровано жодного, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися.

У пункті 7.1 розділу 7 «Прикінцеві положення» Тимчасового положення (у редакції, яка була чинною на час проведення прилюдних торгів) визначено, що прилюдні торги вважаються такими, що  не відбулися, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця.

За таких обставин проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості за участю лише одного учасника не відповідає вимогам Тимчасового положення.

Такого по суті висновку дійшов і суд касаційної інстанції, постановляючи ухвалу, про перегляд якої подано заяви.  

Відповідно до пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація з проведення прилюдних торгів письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, під час розгляду питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.

Отже, за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився касаційний суд, установивши, що боржник не отримував повідомлення про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що неналежне повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів є підставою для задоволення позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.      

Від так можна зробити висновок, що навіть дрібні формальності, такі як отримання або не отримання повідомлення боржником про проведення публічних торгів є підставою для визнання недійсним результату публічних торгів.

 

Ключові слова: , , , ,