23.08.2015

Особливості ліквідації юридичної особи через банкрутство

1 (209)

Одним із способів закриття бізнесу є ліквідація юридичної особи.

Юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. (ст. 110 ЦКУ)

Загальний порядок ліквідації юридичної особи прописано у ст. 111 ЦКУ, а особливості прописані у різних спеціальних законах в залежності від сфери діяльності діяльності (банки, страхові компанії, аграрні підприємства, тощо).

Якщо вартості майна боржника – юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов’язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов’язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. (ст. 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, надалі – Закон №2343.)

Переважно ліквідатор (ліквідаційна комісія) у проміжному ліквідаційному балансі у розділі активи зазначає “0” гривень (тобто їх відсутність). Такі дані, на думку ліквідатора, є підставою для звернення до господарського суду у порядку ст. 95 Закону №2343.

Далі ліквідатор подає до господарського суду у порядку ст. 95 Закону №2343 заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство. На виконання ст. 12 Закону №2343 господарський суд приймає заяву до розгляду та виносить ухвалу.

Проте це лише формальна частина.

Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство виноситься після підготовчого засідання у порядку ст. 16 Закону №2343.

Саме на стадії підготовчого засідання про порушення провадження у справі про банкрутство у порядку ст. 95 Закону №2343 суди відмовляють у порушенні провадження через не відповідність заяви вимогам Закону №2343, а саме ч.4 ст. 11 Закону №2343.

Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом. (ч.4 ст. 11 Закону №2343)

Цю позицію підтримав у п.12 інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 № 01-06/606/2013.

ВГСУ визначає розмір мінімальних активів для подання відповідної заяви: “У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами.” (п.12 інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 № 01-06/606/2013)

Проте дуже важливо, звернути увагу, що ч.4 ст.11 Закону №2343 зазначає: “…якщо інше не передбачено цим Законом ”.

Розглянемо винятки.

  1. Ліквідатор – не арбітражний керуючий.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов’язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом. (ч.2 ст. 95 Закону №2343)

Цю позицію роз’яснив у п.36.7 інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 № 01-06/606/2013.

У Постанові ВГСУ від 24.12.2013р. №910/8836/13 зазначено, що при цьому, судом першої інстанції не враховано особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, визначені ст. 95 Закону про банкрутство. Зокрема, виходячи з ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, господарський суд наділений правом покласти обов’язки ліквідатора на голову ліквідаційної комісії незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого, і без визначення кандидатури арбітражного керуючого автоматизованою системою. При призначенні ліквідатора судом мають братися до уваги всі обставини справи в їх сукупності, фінансове становище боржника, наявність чи відсутність коштів, які можуть бути використані для оплати послуг арбітражного керуючого, наявність інших кандидатів, яким в судовому рішенні має бути надана відповідна оцінка.

Отже, кошти (активи) для оплати послуг арбітражного керуючого можуть і не бути відображені у проміжному ліквідаційному балансі.

2. Депозитний рахунок нотаріуса.

Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна. (ч.2 ст. 115 Закону №2343)

Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. (п.37 інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013 № 01-06/606/2013)

До моменту ліквідації юридичної особи, її учасники мають законне право вносити суми коштів на рахунок юридичної особи або надавати цільову, безпроцентну, поворотну фінансову допомогу. (норми ЦКУ та ГКУ). Від так боржник буде мати можливість внести аванс коштів на депозитний рахунок нотаріуса.

Висновки:

  1. у випадку проведення ліквідації юридичної особи із наміром перейти у процедуру банкрутства, необхідно у проміжному ліквідаційному балансі вказувати у розділі активи суму коштів достатню для витрат судового процесу,

  2. сума коштів приблизно становить (1) подвійна мінімальна зарплата протягом 12 місяців, та (2) відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, та (3) сума судового збору, сплаченого кредиторами (ще не менше двох мінімальних заробітних плат).

  3. перед початком прийняття рішення про ліквідацію, потрібно скласти детальний, покроковий план дій, складення документів, оплати всіх можливих витрат.

автор,

юрист Іван Цебак

Ключові слова: , ,