02.08.2012

Ризики при укладенні договору

Кожний з нас укладав договори чи як фізична особа, чи як директор (представник) юридичної особи. Більшість людей знають, що для того щоб договір був укладений у ньому має бути три речі – предмет, ціна та строк. Читаючи договір, особа перевіряє наявність цих трьох речей, погоджується із іншими умовами договору, а тому вважає, що такий договір можна підписати.
Проте такий висновок є поспішний та хибний.
Крім перевірки істотних умов договору (які в залежності від виду договору, можуть включати крім трьох речей і інші обов’язкові умови) не обхідно детально з’ясувати і інші важливі моменти.
1. Хто має право підпису та якого договору?
Як правило директор має право підписати договір від імені юридичної особи (ст.. 92, 207 Цивільного кодексу України), проте і тут є винятки. Інколи у статуті юридичної особи є обмеження навіть для директора, для підпису певних договорів. Для прикладу, у статуті може писати право підписувати договори, крім договорів купівлі продажу, або договорів вартість яких перевищує певну суму. Тому варто детально та ґрунтовно вивчати повноваження директора.

2. Яким документом перевірити, що саме ця особа є директор?
Інколи надають довідку із управління статистики і додають (або не додають) рішення (наказ) про затвердження директором. Такі документи не є до кінця вірними. Тому, що після видачі довідки із управління статистики юридична особа могла змінити директора. Краще вимагати виписку із єдиного державного реєстру, а ще краще витяг із цього самого реєстру виданого днем підписання договору. Даний реєстр є публічним і доступним через мережу Інтернет, тому якщо немає витягу, а є лише виписка то актуальність інформації можна перевірити через мережу Інтернет.

3. Спеціальна правосуб’єктність.
Згідно закону для здійснення певної діяльності не обхідно мати спеціальну правосуб’єктність – наявність ліцензії, дозволу, сертифікату, свідоцтва про певний вид діяльності (будівництво, медична практика, оптова торгівля лікарськими засобами, платник пдв, суб’єкт підприємницької діяльності, тощо).
Звичайно, що підписуючи договір ви вимагаєте від контрагента (другої сторони) договору надання копії ліцензії, дозволу, сертифікату, свідоцтва завірених мокрою печаткою, проте цього інколи недостатньо.
Варто здійснювати перевірку цієї інформації у офіційних джерелах – видавників цих документів. Таку перевірку можна здійснювати шляхом отримання публічної інформації (запит письмовий або через сайт) відповідь надається протягом 5 робочих днів, або шляхом доступу до публічних реєстрів через мережу Інтернет.

4. Інші важливі речі.
Інколи варто перевірити контрагента на платоспроможність, його активи, наявність судових процесів, кредитів, тощо.
Є ряд публічних реєстрів, організацій в яких можна і варто отримати документи, інформацію про платоспроможність контрагента, його активи, наявність судових процесів, кредитів, тощо. Здійснити обдзвін партнерів цієї особи, щоб отримати інформацію, яка максимально розкриває вам стан речей.

Банки та інші фінансові установи видаючи кредити завжди здійснюють такі процедури, звичайно їх це зобов’язує регулятор (національний банк), проте вони це також роблять з метою уникнення недобросовісності (проблеми) у майбутньому.

Відсутність такого аудиту може мати наслідком допущення помилок, які в майбутньому можуть вплинути на виконання договору, дати підстави податковій або іншому контрольному органу “придертись” до договору, або навіть в суді ви не зможете використати договір для захисту своїх прав, фактично договір укладено, а юридично його немає.

Здійснити таку процедуру (аудит ризиків) самому важко і через велику кількість роботи, і через знання спеціальних законів, процедур, проте не варто через це її ігнорувати, краще отримати таку послугу від спеціаліста (юриста). Юрист може професійно здійснити правову експертизу договору, та здійснити аудит інших ризиків.

інші статті на цю тему тут, тут, тут, тут

Ключові слова: , , , , , ,