12.12.2011

Реструктуризація боргу

Після прострочення сплати кредитних платежів у позичальників виникли борги перед кредиторами. Розмір боргів, проценти, штрафи та інша інформація є індивідуальною в кожному окремому випадку.
Конституційний суд України, у своєму рішенні від 10.11.2011р. №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) висказав свою позицію щодо можливості застосування ст.. 11 закону про захист прав споживачів (щодо реструктуризації боргу).
Позиція Конституційного суду України викладена у резолютивній частині рішення: «В аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів“ від 12 травня 1991 року № 1023–XII з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.»
У ч. 12 ст. 11 закону про захист прав споживачів вказано:
Кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
Реструктуризація, зокрема, здійснюється шляхом:
1) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за договорами про надання споживчого кредиту на строк не більше трьох років;
2) продовження строку договору про надання споживчого кредиту з урахуванням обмежень, що діють у банках, та обставин щодо фінансового стану позичальника;
3) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім`ї;
4) поділу існуючого кредитного зобов`язання в іноземній валюті за договором про надання споживчого кредиту на:
– зобов`язання, забезпечене іпотекою, у розмірі залишку кредиту на момент реструктуризації, вираженого в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту;
– зобов`язання, не забезпечене іпотекою, у розмірі різниці залишку кредиту в гривнях за курсом на момент реструктуризації та залишку кредиту в гривнях за курсом, що діяв на момент отримання кредиту, яке повністю виконується в кінці строку договору про надання споживчого кредиту.
Банк має право за реструктуризованими згідно із цією частиною договорами звільнити позичальників від сплати будь-яких штрафних санкцій за несвоєчасне виконання умов кредитних договорів, що виникли до дати такої реструктуризації.
У разі якщо позичальник у повному обсязі та своєчасно виконає реструктуризовані зобов`язання за кредитним договором протягом трьох років з дня реструктуризації боргу, комерційний банк має право на щорічне зменшення на 0,5 відсотка суми основного непогашеного боргу протягом наступних п`яти років з віднесенням зазначеної суми до складу витрат банку.
Важливим є той факт, що кредитодавець (банк), має право, а не є зобов’язаний здійснювати реструктуризацію боргу, але з другої сторони для банку є важливим отримання своїх коштів, а не можливості здійснювати безконечні юридичні процедури , щодо стягнення боргу.
Знайшовши спільні інтереси кредитодавця та позичальника, сторони мають вся шанси знайти компроміс. Проте рекомендую позичальникам до таких процедур запрошувати юристів, які зможуть оцінити таку транзакцію (угоди, компроміс) із правової точки зору. Банки звичайно мають цілі юридичні відділи, які відстоюють інтереси банку, натомість позичальники як правило не мають юристів, і тільки одиниці з позичальників мають юридичну освіту. Після того, як позичальник підпише угоду про реструктуризацію боргу, він визнає свою прострочку по кредиту, проценти і штрафи за кредитом, що може мати дуже негативні наслідки для позичальника.
Реструктуризація боргу це компромісний вихід для кредитора та позичальника, але він повинен бути взаємно вигідний для двох та безпечний із правової точки зору.

Ключові слова: , , , , , , , , , ,