17.08.2020

Презумція невинуватості, цивільний (антимонопольний) аспект, у світлі ЄСПЛ

1 (29)

У рішенні у справі Carrefour France v. France (заява № 37858/14, рішення від 1 жовтня 2019 року)  Європейський Суд з прав людини,  постановив, що покарання
слід застосовувати лише до правопорушника у зв’язку з об’єднанням однієї компанії
з іншою.
Провадження було розпочато щодо дочірньої компанії заявника за здійснення
антиконкурентних дій. Поки тривало провадження у справі, компанія-заявник
вирішила ліквідувати свою дочірню компанію без ліквідації самого бізнесу, тобто
поглинути діюче підприємство із усіма активами та пасивами. Отже, компанія-
заявник замінила об’єднане підприємство з урахуванням усіх його майбутніх
контрактів і стала роботодавцем персоналу. Згодом у процесі антимонопольних
процедур компанії-заявнику було наказано сплатити цивільний штраф у розмірі
60 000 євро за вчинення діянь, здійснених дочірньою компанією, діяльність якої
вона продовжувала.

Компанія-заявник подала скаргу, стверджуючи, що цей
штраф порушив принцип, згідно з яким покарання слід застосовувати лише до
правопорушника. Касаційний суд відхилив її скаргу, вважаючи, що, оскільки злиття
призвело до економічної та функціональної безперервності діяльності колишньої
компанії, рішення проти компанії, яка залишилась, стосовно порушень, вчинених у
контексті діяльності об’єднаної компанії, не було несумісним із цим принципом.
ЄСПЛ відхилив заяву як явно необґрунтовану.
Це рішення заслуговує на увагу, оскільки Суд вперше розглядав, з огляду на
принцип, що покарання слід застосовувати лише до правопорушника, конкретну
ситуацію злиття однієї компанії з іншою через економічну та функціональну
наступність об’єднаної компанії.
Раніше Суд мав нагоду застосовувати цей принцип, вивчаючи сумісність
із пунктом 2 статті 6 Конвенції рішення щодо спадкоємців, яким були призначені
штрафи кримінального характеру за вчинення податкових шахрайств, померлим (E.L., R.L. and J.O.-L. v. Switzerland1; A.P., M.P. and T.P. v. Switzerland2;
див. також, за подібними питаннями, Estate of Nitschke v. Sweden3; Silickienė v.
Lithuania4; and Lagardère v. France5).

Згідно зі статтею 7 Конвенції, відмовляючись
покласти відповідальність компанії на її акціонерів, Велика Палата посилається на
цей принцип, щоб запобігати конфіскації майна компаній-заявників за дії, пов’язані з
кримінальною відповідальністю їх директорів (GIEM Srl v. Italy6).
У цій справі Суд встановив, що застосування цивільного штрафу до компанії-
заявника через дії, що спотворювали конкуренцію, вчинені об’єднаною компанією
до злиття, не порушили принципу, що покарання слід застосовувати лише до особи,
яка вчинила порушення.
Суд зауважив, що у випадку злиття однієї компанії з іншою діяльність
об’єднаного підприємства із усіма активами та пасивами переходить до компанії,
що залишилась, і її акціонери стали акціонерами останньої.

Отже, господарська діяльність, яку раніше здійснювала об’єднана компанія і яка була її основною діяльністю, продовжувалась тими, хто отримав користь від відповідної операції.
Внаслідок безперервності діяльності однієї компанії щодо іншої об’єднана компанія
насправді не була «іншою» по відношенню до компанії, яка залишилась.
Іншими словами, ситуація, спричинена злиттям однієї компанії з іншою, що тягне
за собою економічну та функціональну безперервність об’єднаного товариства, є
винятком із принципу, що покарання слід застосовувати лише до порушника.


Суд, як і Генеральний Адвокат Касаційного суду, наголосив, що безумовне
застосування цього принципу може спричинити негативну економічну
відповідальність юридичних осіб, які зможуть ухилитися від будь-яких грошових
санкцій лише шляхом таких операцій, як злиття. Таким чином, вибір, зроблений
у французькому законодавстві, був зумовлений необхідністю забезпечення
ефективності грошових санкцій, що суперечило б систематичним застосуванням до
юридичних осіб принципу, що покарання слід застосовувати лише до правопорушника.
Крім того, Суд зазначив, що підхід законодавства ЄС у галузі конкурентного права був
подібним і викликаний тими ж проблемами: уникнути випадків ухилення компаніями
від застосування до них санкцій Комісії лише тим фактом, що вони прийняли нову
особу після юридичних чи організаційних змін; забезпечити ефективне виконання правил конкуренції.

P.S. Стаття, отримана із огляду ЄСПЛ за 2019 рік.

 

 

Ключові слова: , , , , ,