12.06.2020

Право на лікування, під час виклику швидкої, оцінка ЄСПЛ

1 (167)

У справі “Афтаначе проти Румунії” (CASE OF AFTANACHE. v. ROMANIA) заява № 999/19, Європейський суд встановив наступне.

Справа стосувалася скарги заявника на відмову у наданні йому лікування від діабету та необґрунтованого позбавлення його волі.Заявник у справі, М.А., є громадянином Румунії, який народився в 1982році й проживає в м.Тімішоара(Румунія).

У березні 2017року заявник, у якого діагностовано цукровий діабет1-готипу та який постійно приймає інсулін, відчув слабкість під час відвідування місцевої аптеки. Працівники аптеки викликали бригаду швидкої медичної допомоги. Фельдшер швидкої медичної допомоги вирішив, що заявник вживав наркотичні засоби, проте останній заперечував це і повідомив їм про свій стан здоров’я. Хоча працівники швидкої медичної допомоги констатували дисбалансу рівні глюкози в крові заявника, вони все ж таки відмовили йому у задоволенні його прохання допомогти дістатись додому, і вказали,що він може отримати дозу інсуліну лише після здачі аналізів на вміст наркотичних речовин у крові.

Заявник відмовився здавати аналізи, тоді працівники швидкої допомоги закрили двері автомобіля і утримували його. Один із фельдшерів викликав поліцію; заявник сказав їм, що йому потрібен інсулін, який є у нього вдома, і що він не приймав жодних наркотичних засобів. Поліція все ж таки вирішила супроводжувати швидку допомогу до міської лікарні. Заявник протягом цього часу повідомив дружині про те, що відбувається.

Після того, як його доставили до лікарні, заявник сказав черговому лікарю, що йому потрібен інсулін, але лікар наполягав на наданні згоди для тесту на вживання наркотичних засобів, проте він відмовився.У подальшому лікар вирішив направити його до психіатричної лікарні, звідки він їхав на тому ж автомобілі швидкої медичної допомоги та у супроводі тих самих працівників поліції. Під час перебування заявника у цій лікарні його дружина та медсестра, які знали про його стан здоров’я, пояснили, що він страждав на хронічне захворювання і не був наркотично залежним. Врешті-решт заявник погодився на проходження тесту, який показав негативний результат, і був доставлений назад до муніципальної лікарні. Надалі його забезпечили меншою, ніж було потрібно, дозою інсуліну. Заявник вказував, що перебував під вартою близько шести годин.

Він звернувся до правоохоронних органів зі скаргою на дії чотирьох членів бригади швидкої медичної допомоги, а саме на відмову у наданні медичного лікування, що мало наслідком загрозу його життю. Він також подав скаргу на поліцейського, який нібито намагався переконати його та відмовитися звертатися із скаргою щодо протиправності дій членів бригади медичної швидкої допомоги.

У травні 2018року прокуратура припинила розслідування справи через відсутність доказів. Скарги на це рішення були відхилені. У червні 2017року Управління громадського здоров’я також відхилило скаргу заявника.

Заявник, зокрема, стверджував, посилаючись на статтю 2 Конвенції (право на життя), що дії бригади швидкої медичної допомоги та персоналу лікарні, які відмовили йому у лікуванні в березні 2017 року, загрожували його життю. Він також скаржився, що слідство та кримінальне провадження не були справедливими. Посилаючись на пункт1 статті5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність), він скаржився на позбавлення волі у незаконний спосіб бригадою швидкої медичної допомоги за сприяння поліції.

Європейський суд з прав людини вирішив: Порушення статті 2 Конвенції (право на життя) у процесуальному аспекті.   Порушення пункту 1 статті5 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність).

Рішення набере статусу остаточного  – 26.08.2020р.

додатково:

Консультація та перспективи справи в ЄСПЛ.

Представництво прав та інтересів у ЄСПЛ.

Ключові слова: , , , ,