23.09.2016

Стягнення боргу за позовом ПАТ КБ Приватбанку

1 (160)

Економічна криза що раз більше вдається в знаки. Один із найбільших банків України – ПАТ КБ Приватбанк, який володіє значними фінансовими ресурсами подає позовні заяви до господарського суду про стягнення боргу у розмірі 100 000, 50 000, а й навіть 30 000 гривень боргу із Фізичної особи підприємця або Товариства з Обмеженою Відповідальністю  (Приватного Підприємства)

Обставини справи стандартні для всіх:

  • Клієнт банку підписавши заяву про відкриття банківського рахунку, приєднався і зобов’язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифів банку.
  • Банк встановив кредитний ліміт в сумі гривень.
  • з 01.07.2014 року банк в односторонньому порядку змінив (збільшив) розмір річних процентів.
  • станом на день подання позову Банком є сума заборгованості: тіло кредиту, проценти, неустойка (пеня) та комісія.

Як правило місцеві та апеляційні господарські суди задовольняють такі позовні вимоги у повному обсязі.

ПРОТЕ, деякі місцеві та апеляційні господарські суди частково відмовляють Банку у стягнення заборгованості. Вищий господарський суд України, також залишає ці рішення судів без змін, тобто відмовляючи Банку у стягненні заборгованості.

ОТЖЕ, як боротись із позовом від Приватбанку у господарському суді ???

І. Як правило, розмір неустойки (пені), яку просить стягнути Банк, становить 60% від суми тіла кредиту та процентів за користування коштами.

Твердження скаржника (Приватбанку) про те, що судами безпідставно зменшено розмір пені з 12.935,03 грн. до 5.000,00 грн. на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України,  ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.  3 ст.  83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання. Відповідно до п. 3.17.4  постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На думку колегії суддів, суди, враховуючи інтереси сторін, ступінь виконання відповідачем зобов’язань за договором, причини несвоєчасного виконання, дійшли обґрунтованого та правомірного висновку про зменшення суми пені. (Постанова ВГСУ від 21.03.16р.)

ІІ. Як боротись із збільшеною річною ставкою Банком за користування коштами?

Що стосується доводів скаржника (Приватбанку) про те, що судами безпідставно здійснено перерахунок розміру заборгованості з відсотків за користування кредитом за період з 01.07.2014 по 09.06.2015, виходячи зі ставки 48%, а не 56%, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає наступне.

Так, скаржник посилається на те, що з 01.07.2014 було внесено зміни до “Умов та правил надання банківських послуг”, зокрема змінено відсоткову ставку за користування кредитом понад 90 днів з 48% до  56%

Відповідно до положень п. 3.18.2.3.1. Умов сторони в порядку ч. 1 ст. 212 ЦК дійшли взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком, у разі якщо збільшиться облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 та/або більше відсотків, сторони погодилися, що збільшена процентна ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених у даному пункті, а клієнт не сплатить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені “Умовами та правилами надання банківських послуг”. Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених цим пунктом, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв’язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms повідомлення чи інших).

Отже, підставою застосування збільшеної процентної ставки є настання подій, визначених зазначеним пунктом Умов або кожної окремо, або разом в сукупності, та обов’язкове повідомлення про настання цієї події (цих подій) позичальника за умови наявності у останнього простроченого боргу.

Відповідно до ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Разом з тим, як встановлено господарськими судами, доказів, які б свідчили про те, що банк повідомив відповідача про зміну (збільшення) відсоткової ставки до 56% у встановленому Умовами та правилами порядку матеріали справи не містять та таких доказів, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, позивачем судам не надано.

Крім того, договором банківського обслуговування не визначено максимальний розмір збільшення процентної ставки в розмірі 56%.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій, здійснивши власний розрахунок відсотків за користування кредитом, правомірно стягнули з відповідача 9 984, 00 грн., з урахуванням процентної ставки в розмірі 48%, а не 56% як заявлялося позивачем у позовній заяві.  (Постанова ВГСУ за 02.03.2016 року)

ІІІ.  Як спростувати докази Приватбанку про Умови та та правила надання банківських послуг та Тарифів банку? (дивись постанова ВГСУ від 06.07.2016 року, справу направили на новий розгляд до суду місцевого господарського суду)

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що підписавши заяву про відкриття банківського рахунку, відповідач приєднався до договору і зобов’язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, які містять усі істотні умови змішаного договору – кредитного договору та договору банківського рахунку, а саме, порядок надання коштів, строки користування кредитною лінією, відповідальність за непогашення кредиту, порядок нарахування відсотків за користування кредитом та їх розмір тощо, а відповідач порушив свої грошові зобов’язання за договором, у зв’язку з чим у останнього утворився борг, який постановлено до стягнення.

Однак, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій вважаємо передчасними з огляду на те, що вони зроблені без з’ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз ст. 174 ГК, ст. 626, 627, 634  ЦК України.

Встановивши, що відповідач, підписавши заяву про відкриття банківського рахунку, приєднався і зобов’язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг та Тарифів банку, господарські суди не дослідили та не з’ясували, які саме Умови та Тарифи були розміщені на сайті позивача (при тому що адреса веб сайту Позивача у заяві про приєднання і позовній заяві є різними) на час відкриття банківського рахунку, тобто, на час укладення договору приєднання, зокрема до яких саме Умов та Тарифів приєднався та зобов’язався виконувати відповідач, підписавши заяву про відкриття банківського рахунку.

Судами не перевірено та не встановлено, що саме Умови та Тарифи, надані позивачем до господарського суду, були чинні та діяли на час підписання сторонами заяви від 03,04,2013 року, і що саме до цих Умов та Тарифів приєднався відповідач, прийняв їх і зобов’язався виконувати, а також що саме ці Умови та Тарифи разом з заявою про відкриття банківського рахунку становили договір банківського обслуговування, підписаний сторонами у справі.

Визнавши надані позивачем завірені копії “Умови і правила надання банківських послуг” та “Тарифи” такими, що відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди не з’ясували, чим саме підтверджується дата їх публікації та набрання чинності (введення у дію), а також розміщення саме цих документів на зазначеному сайті у загальному доступі та копії локального акту позивача про їх затвердження та введення в дію.

З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій не з’ясовано зміст зобов’язань, які виникли між сторонами спору на підставі відкриття банківського рахунку, а саме, його умови, порядок виконання, взаємні права та обов’язки сторін, відповідальність за порушення зобов’язань, строку дії тощо.

 

ВИСНОВОК:

Якщо обрати вірну правову позицію, обґрунтувати її належними доказами, що спростовують позовні вимоги Приватбанку, то можна добитись успіху, а САМЕ:

  • зменшити розмір нарахованих процентів за користування коштами,
  • зменшити розмір неустойки, що стягує Банк, (були випадки, що зменшував суд до 900 грн.)
  • отримати розстрочку в погашення боргу  (виконанні рішення суду).

підготував,

юрист Іван Цебак

Ключові слова: , , , , , ,